Ваврик Євген Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Петрович Ваврик
Народився24 серпня 1949(1949-08-24)
с. Костянтинівка, Великоборківський (нині Тернопільський) район, Тернопільська область
Помер3 вересня 2014(2014-09-03) (65 років)
м. Тернопіль
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністькінорежисер
Alma materТернопільська загальноосвітня школа № 6 імені Назарія Яремчука
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Євген Петрович Ваврик (24 серпня 1949, с. Костянтинівка, Великоборківський район, нині Тернопільського району Тернопільської області — 3 вересня 2014, м. Тернопіль) — український режисер, заслужений діяч мистецтв України (2004), орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2009). Дипломант 1-го міжнародного фестивалю телефільмів «Мій рідний край» (1999, м. Ужгород). Член Творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України». Лауреат та дипломант всеукраїнських конкурсів мистецтв.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив 8 класів Тернопільської середньої школи № 6 (1964), Теребовлянське культурно-освітнє училище (1967), Харківський інститут культури (1971), Київський театральний інститут (1981).

1971—1982 — викладач, завідувач театрально-хореографічного відділення Теребовлянського культурно-освітнього училища, 1982—1985 — режисер, художній керівник ПК «Октябрь» (нині «Березіль» ім. Леся Курбаса) у Тернополі, 1985—1987 — старший інспектор Тернопільського обласного управління культури, 1987—1988 — завідувач літературною частиною, режисер-постановник Тернопільського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. 1988—1990 — режисер-стажист Київського Національного Академічного театру імені І. Франка.

Від 1990 — на творчій режисерській роботі.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]
Постановник спектаклів
Режисер телефільмів
  • «І України син»,
  • «Шлях до Ісуса»,
  • «Л. Кравчук: людина і політик»,
  • «Придніпровські обрії»,
  • «Один день, як все життя».

Автор сценаріїв і головний режисер-постановник масових дійств та видовищ, зокрема, творчих звітів Тернопільщини в НП «Україна» (м. Київ) «Горнусь до тебе, Україно» (2000), «Україна — єдина» (2003), «Осанна Україні» (2009), духовно-мистецького дійства «Хай святиться» (1998—1999), в Міжнародному центрі мистецтв (колишній «Жовтневий палац») духовно-мистецьких дійств «А вже весна, а вже красна»; «Різдвяна радість»; «Козацькому роду нема переводу».

Головний режисер-постановник всеукраїнських фестивалів-конкурсів мистецтв, які проводить Творча спілка «Асоціація діячів естрадного мистецтва України»: «Пісенний вернісаж», «Дитячій пісенний вернісаж», «Київська студентська весна», «Українська родина» (м. Київ), «Кришталевий Трускавець», «Джерела Моршина», «Хотинський піснецвіт», «Азовські вітрила», «Боромля», «Пісенні Медобори» (м. Гусятин), «Червона калина» (м. Тернопіль), «Ялтинське літо», «Мелодії Підкаменя», «Ліра Гіппократа».

Доцент Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Климчук Б. Митці Тернополя — у «Прапороносцях»: [Прем'єра опери] // Культура і життя. — 1986. — 1 черв.
  • Корнієнко О. Про виставу Левка Крупи «Ой Морозе, Морозенку» // Свобода. — 1999. — 30 квіт.
  • Мельничук Б. Євгену Ваврику — 50 // Тернопіль вечірній. — 1999. — 8 верес.
  • Романова К. «Сотниківна» [Сценічний варіант вистави, написаний Є. Вавриком і Б. Мельничуком за повістю Б. Лепкого] // Тернопіль вечірній. — 1997. — 14 листоп.